|
князі, обіймали посади воєвод. Відкрито виступати проти влади великого князя бояри вже не наважувалися. Поступово в країні посилювався вплив дрібних феодалів — дворян або «служивих людей», які за службу князеві отримували землю. Саме на дворян спиралися великі князі, укріплюючи свою владу.
Мовою документа. Посол австрійських Габсбургів так писав про владу великого князя Василя III: «...Владою, яку він застосовує до своїх підданих, він легко перевершує монархів цього світу. І він докінчив також те, що почав його батько [Іван III], а саме: відібрав у всіх князів та інших владарів усі їхні міста й укріплення».
У Московській державі існувало близько 130 міст, але, на відміну від країн Західної Європи, у містах князівства практично не розвивалося мануфактурне виробництво, а населення міст — «посадські люди» — було залежним від великого князя й бояр.
Більшість населення країни становили залежні селяни, які жили на землях феодалів. Селяни відпрацьовували панщину на полі феодала, платили оброк, інші повинності. Феодали, особливо дворяни, у яких було мало селян, були зацікавлені у виданні заборони на вільний перехід хліборобів — прикріпленні селян до землі. Зростання цін на зерно в XVI ст. посилило процес закріпачення селян.
У першій половині XVI ст. Московське князівство було феодальною державою із сильною владою великого князя.
2. Прихід до влади Івана IV. Після смерті великого князя Василя III в 1533 р. бояри скористалися малолітством князя Івана IV (1533—1584) і знову посилили свій вплив у державі. Коли ж через п'ять років раптово померла мати Івана IV — Олена Глинська, бояри почали відкриту боротьбу за владу в країні, не звертаючи уваги на молодого князя.
|
|
|
