|
На Схід. Незвично відбувалося підкорення Західного Сибіру Московським царством. Загін козаків, що виступив проти Сибірського ханства в 1581 р., очолив Єрмак Тимофійович. Але він був не представником царя, а найманим отаманом купців Строганових. Завоювання Сибіру почалося як приватний захід. Цар навіть наказав припинити похід, що почався без його наказу. Нечисленному загону Єрмака вдалося розбити військо сибірського хана Кучума й захопити столицю ханства. У 1585 р. військо Єрмака потрапило в засідку й було розбито. Сам Єрмак потонув. Хоча залишки козачих загонів пішли із Сибіру, незабаром ханство було остаточно приєднане до Московського царства.
Вдалі військові походи 50-х рр. XVI ст. перетворили Московське царство на багатонаціональну державу.
4. Опричнина. Невдачі Лівонської війни призвели до того, що інтереси Івана IV і Вибраної ради розійшлися. Тривалий час цар погоджувався з усіма реформами Вибраної ради, прислухався до своїх найближчих радників. Однак московський государ прагнув не тільки посилення держави, а й перетворення своєї влади на абсолютну. Тому самолюбивий Іван IV не стерпів заперечень проти Лівонської війни, які висловлювала більшість Вибраної ради. Більш ніж десятирічне реформування значно зміцнило державу, і тепер цар міг обійтися без підтримки своїх радників. У 1560 р. Вибрана рада була розпущена, а деякі її лідери обвинувачені в зраді й заарештовані. Гнів Івана IV поширився й на бояр, яких він підозрював у спробах обмежити його владу.
Однак одноосібне правління царя не покращило ситуації в країні. Лівонська війна тривала, причому безуспішно для російських військ. У 1564 р., переконавшись у безглуздості царської політики, утік на захід найближчий радник царя, відомий полководець князь Андрій Курдський. Царська скарбниця стрімко порожніла, у боярському середовищі все частіше лунали голоси про помилковість дій Івана IV.
|
|
