|
духівництва. Посольська Ізба складалася з представників шляхти — послів, яких обирали на місцевих сеймиках — зібраннях шляхти. На засідання сейму зрідка допускалися представники міст, але в них не мали права брати участь залежні селяни, що становили більшість населення країни. Як і в інших країнах Європи, польські королі прагнули зміцнення своєї влади й ослаблення впливу магнатів. Однак на відміну від Західної Європи, де влада королів поступово посилювалася, у Польщі, а потім і в Речі Посполитій повноваження сейму, особливо нижньої палати — Посольської Ізби — значно розширювалися.
Це сталося тому, що польська шляхта, на відміну від західноєвропейського дворянства, була численна (до 10 % населення) й завдяки фільваркам дуже заможна й незалежна від короля і його дарунків. Польські міста, що слабшали, не могли стати надійними союзниками королю. Тому королі змушені були йти на постійні поступки шляхті.
У 1505 р. король Олександр І (1501—1506) погодився на те, що нові закони будуть прийматися тільки за згодою сейму. У 1572 р. помер останній представник династії Яґеллонів Сиґізмунд II Август, і шляхта домоглася права брати участь у виборах нового короля. У 1573 р. новим королем Речі Посполитої був обраний Генріх Валуа (1573—1574), який прийняв так звані «Генріхові артикули». Документом закріплювалися обов'язкові вибори короля, обмежувалося право короля наймати війська, оголошувати війну. Згодом повноваження королів ще більше обмежили, сейм міг навіть вирішувати питання королівського одруження.
Наприкінці XVI ст. сейм обмежив повноваження короля, і Річ Посполита перетворилася на «шляхетську республіку», у якій шляхта користувалася практично необмеженою свободою.
|
|
