Переглянути всі підручники
<< < 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 > >>

 

духівництва. Посольська Ізба складалася з представників шляхти — послів, яких обирали на місцевих сеймиках — зібраннях шляхти. На засідання сейму зрідка допускалися представники міст, але в них не мали права брати участь залежні селяни, що становили більшість населення країни. Як і в інших країнах Європи, польські королі прагнули зміцнення своєї влади й ослаблення впливу магнатів. Однак на відміну від Західної Європи, де влада королів поступово поси­лювалася, у Польщі, а потім і в Речі Посполитій повноваження сейму, особливо нижньої палати — Посольської Ізби — значно розширювалися. Це сталося тому, що польська шляхта, на відміну від захід­ноєвропейського дворянства, була численна (до 10 % населення) й завдяки фільваркам дуже заможна й незалежна від короля і його дарунків. Польські міста, що слабшали, не могли стати надійними союзниками королю. Тому королі змушені були йти на постійні поступки шляхті. У 1505 р. король Олександр І (1501—1506) погодився на те, що нові закони будуть прийматися тільки за згодою сейму. У 1572 р. помер останній представник династії Яґеллонів Сиґізмунд II Август, і шляхта домоглася права брати участь у виборах нового короля. У 1573 р. новим королем Речі Посполитої був обраний Генріх Валуа (1573—1574), який прийняв так звані «Генріхові ар­тикули». Документом закріплювалися обов'язкові вибори короля, обмежувалося право короля наймати війська, оголошувати війну. Згодом повноваження королів ще більше обмежили, сейм міг на­віть вирішувати питання королівського одруження. Наприкінці XVI ст. сейм обмежив повноваження короля, і Річ Посполита перетворилася на «шляхетську республіку», у якій шляхта користувалася практично необмеженою свободою.

 

Переглянути всі підручники
<< < 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 > >>
Хостинг от uCoz