|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
На південних кордонах держави посилювалася татарська загроза, але королівського війська тут практично не було. Населення українських земель змушене було самостійно захищатися від набігів кримських татар. Поступово сформувалося українське козацтво як єдиний ефективний захист південних земель. Деякі магнати й королі використовували козацькі загони для оборони кордонів держави, проводили спільні походи, брали козаків на службу. Однак сейм не визнавав козаків і продовжував вважати їх бунтівниками.
Шляхта прагнула збільшення земельних володінь, але захищати завойовані землі не хотіла.
|
|
|
|
|
|
|
6. Річ Посполита в першій половині XVII ст. У XVII ст. почали падати ціни на польське зерно. Зменшення доходів від зовнішньої торгівлі завдало удару господарствам шляхти. Заможні магнати змогли пережити падіння доходів, і багато шляхтичів прийшли до них на службу. Великі феодали скористалися слабкістю королівської влади й захопили гігантські земельні володіння в Україні. Недарма деяких магнатів називали «корольками», багато з них утримували особисті армії. Значно посилився вплив магнатів на сейм, багато шляхтичів голосували за наказом своїх сеньйорів. Саме в інтересах великих феодалів уперше було застосоване право liberum veto. У своїх володіннях магнати були повновладними хазяями кріпаків. Особливо важким було селянське життя в Україні. Зростаючі селянські повинності й постійне порушення прав козаків призвели до великих козацько-селянських повстань.
Магнати й шляхта продовжували впливати на зовнішню політику. Саме магнати, які підтримали Лжедмитрія І, втягли Річ Посполиту в боротьбу за московський престол у «смутний час». У 1617—1629pp., за короля Сиґізмунда III (1587—1632), Річ Посполита вела тяжку війну зі Швецією, але сейм відмовлявся давати гроші на її ведення. Шляхта
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|