| |
|
У 1598 р. Генріх IV видав Нантський едикт, у якому пішов на серйозні поступки гуґенотам, але зберіг контроль над країною в цілому.
5. Кардинал Рішельє і тріумф абсолютизму.
Успіхи Франції в першій половині XVII ст. пов'язують з іменем кардинала, герцога й першого міністра королівського двору Рішельє (1585—1642). Внутрішня й зовнішня політика Франції з 1624 р. опинилася в руках Рішельє, який мав величезний вплив на слабовільного Людовіка XIII (1610—1643).
Рішельє мав гострий розум, непохитну волю й політичне чуття. До своєї мети — зміцнення абсолютної монархії й французького дворянства — він ішов, усуваючи будь-які перешкоди.
Мовою документа. «Я обіцяв Вашій Величності використати все своє мистецтво й авторитет, щоб знищити гугенотів, зломити пиху вельмож, примусити всіх підданих виконувати їхні обов'язки і підняти на належну висоту Ваше ім'я в очах іноземних держав». (Із «Політичного заповіту» Рішельє)
Шпигуни Рішельє розкрили кілька змов феодальної знаті, спрямованих проти короля. Кардинал не роздумуючи відправив змовників на шибеницю. У роки його правління Генеральні штати не збиралися. Інтереси короля на місцях представляли інтенданти — вихідці з «дворянства мантії». Державні чиновники стали опорою королівської влади. Сформувався розгалужений бюрократичний апарат — основа французького державного устрою. Зміцнюючи дворянський стан, Рішельє заборонив дуелі, які щорічно призводили до смерті десятків дворян.
Після 15-місячної облоги фортеця Ла-Рошель, останній оплот гуґенотів, пала. Виданий у 1629 р. «Едикт милості» знищив залишки гугенотської республіки на півдні Франції, але зберіг їм свободу віросповідання й право обіймати державні посади.
|
|
