| Переглянути всі підручники | |||||||||||||
| << | < | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | > | >> |
|
|
|
|
|
3. Реформація у Франції. Ідеї реформування католицької церкви зародилися в середовищі французьких гуманістів. Серед них яскравою фігурою був Жак Лефевр д'Етапль (1450—1536). Він наслідував учення Лютера, однак у Франції широкої підтримки лютеранство не одержало.
У південних і південно-західних районах країни — Лангедок, Гасконь, Пуату, Наварра — утвердився вплив кальвінізму. Тут ще сподівалися на можливість незалежного розвитку цих районів як самостійних держав. Місцеве дворянство й буржуазія використовували вчення Кальвіна, щоб відстояти свої права й привілеї. Французькі протестанти називали себе гуґенотами (від швейцарського слова, що означає «товариші по клятві»). Рух гуґенотів очолили Бурбони — правителі невеликого королівства Наварра (вони зберегли за собою королівський титул після приєднання до Франції).
Північна й центральна частини країни зберегли вірність католицизму. Місцева буржуазія підтримувала центральну владу, оскільки розкол країни, як правило, призводив до значних втрат у комерційній діяльності. Забите податками селянство залишилося байдужим до ідей протестантів. Найактивніше на захист Святого престолу виступили герцоги Ґізи з Лотарингії.
У Франції з'явилися два політичні табори, між якими існували ідеологічні розбіжності, але мета була одна — утвердження свого впливу при королівському дворі. 4. Релігійні війни у Франції (1562—1594). У березні 1562 р. в містечку Вассі почет герцога Ґіза накинувся на гуґенотів під час молитовних співів. У відповідь спалахнуло повстання гуґенотів. Протягом нетривалого часу вони взяли під контроль понад 200 міст. Ґізам допомагала католицька Іспанія, а гуґенотів підтримувала протестантська Англія. Воєнні дії тривали з перемінним успіхом. |
|
| Переглянути всі підручники | |||||||||||||
| << | < | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | > | >> |