|
організацій. Головним принципом внутрішньої організації ордену стала найсуворіша дисципліна й покора його членів. «Товариство Ісуса» мало складну ієрархію. Тільки в результаті багаторічної вірної й бездоганної служби ідеалам ордену в зрілому віці (після 33 років) єзуїт міг одержати статус повноправного члена організації. Очолював орден вибраний генерал («чорний Папа»). Асистенти генерала утворювали таємну раду ордену. Першим генералом ордену став Лойола.
ІЗ перших вуст. «Хто хоче присвятити себе Богу, той повинен віддати Йому крім своєї волі, свій розум. У цьому полягає... найвищий ступінь покори: потрібно не тільки хотіти так, як хоче начальник, потрібно відчувати так само, як він... Підлеглий повинен коритися старшому, ...як палиця, що кориться всякому руху, як куля з воску, яку можна видозмінювати й розтягувати в усіх напрямках...» (Із книги І.Лойоли «Духовні вправи»)
Єзуїти не носили чернечого одягу, у них не було монастирів. Члени ордену передавали своє майно ордену, але до кінця життя користувалися ним. Серед єзуїтів були дуже багаті люди. Деякі з них входили до складу ордену таємно. Єзуїти широко використовували шпигунство як важливий інструмент діяльності ордену. Єзуїт був готовий виконати будь-яке розпорядження Папи, навіть якщо це вело до порушення законів, аж до вбивства ненависних ворогів католицизму.
ІЗ перших вуст. «Папі слід коритися без усяких розмов, навіть заради гріха. І треба вчинити гріх, смертний або простий, якщо начальник вимагає того в ім'я Господа нашого Ісуса Христа...» (Із книги І.Лойоли «Духовні вправи»)
«Товариство Ісуса» приділяло велику увагу вихованню й освіті членів ордену й католицької молоді вцілому. Єзуїти засновували нові колегії (університети) або встановлювали контроль над уже існуючими навчальними закладами. Для роботи в них залучалися кращі професори й викладачі. Як правило, в єзуїтських колегіях
|
|
