|
У часи Середньовіччя люди в Європі пояснювали навколишній світ на основі християнської релігії. Світ здавався незмінним. Усе відбувалося з волі Бога, від неї залежали й стосунки між людьми. Селяни працювали, дворяни воювали, священики молилися, а король управляв. І цей порядок не повинен був змінюватися. Сумніватися в «релігійній картині світу» почали ще європейські гуманісти й представники Реформації. Але зламати давно існуючий стан речей вони не могли. Щоб вплинути на свідомість людей, необхідні були докорінні зміни в політиці, економіці та науці.
Саме такі важливі перетворення, що відбулися в Європі в XVII ст., привели до початку нового етапу розвитку суспільства — епохи Просвітництва.
Епоха Просвітництва (XVIII ст.) — час значного поширення наукових знань про світ і суспільство.
Причиною виникнення ідей Просвітництва стали наукові відкриття, здійснені вченими в XVII ст., яке часто називають «століттям геніїв». Відкриття дали можливість виявити основні закони природи й пояснити існуючий світ із погляду науки, а не релігії.
Другою причиною Просвітництва стала криза релігії, що була викликана падінням авторитету церкви в ході боротьби католиків і протестантів у XVI—XVII ст.
|
|
