|
Політика Ж. Б. Кольбера сприяла покращенню становища у Франції, але наступні дії Людовіка XIV загальмували розвиток країни.
4. Зовнішня політика Людовіка XIV. Абсолютний монарх Людовік XIV мріяв про те, щоб стати абсолютним правителем усієї Європи. Більшу частину правління «короля-сонця» Франція провела у кровопролитних війнах. До цього короля підштовхувало численне дворянство, яке збагачувалося за рахунок військових трофеїв і грабежів. Основу французької військової сили становила постійна (регулярна) армія, набрана із французьких селян і озброєна за останнім словом техніки.
У перші десятиліття правління Людовіка XIV Франція досягла значних успіхів у війнах з Іспанією та Голландією. Територія французької держави була збільшена за рахунок земель на півночі країни. Перемоги Франції пояснювалися тим, що французька армія була значно сильнішою, аніж армія противників. Крім того, у цих конфліктах не брала участі інша сильна держава — Англія. У цей період збільшилися заморські володіння Франції. Були загарбані володіння в Африці, Індії. Французькою колонією була оголошена Канада, а в 1682 р. величезні території по обидва береги річки Міссісіпі перетворилися на французьку колонію Луїзіана.
Королівський хабар. Людовік XIV знайшов цікавий спосіб домогтися дружньої політики Англії. У цей час в Англії правив король Карл II Стюарт, який мав велику потребу в грошах. Людовік XIV просто підкупив англійського короля, надавши Карлу II фінансову допомогу. Але після «Славної революції» ставлення Англії до Франції змінилося.
Французький король продовжував зміцнювати свої позиції в Європі, намагався послабити австрійських Габсбурґів. Для цього католицька Франція активно підтримувала просування мусульманської Туреччини в Європу. Упевненість у своїх силах підштовхнула Людовіка XIV до нової війни в 1688 р. Однак воювати французам довелося з провідними країнами Європи, включаючи й Англію. Хоча на суходолі французькі війська здобули
|
|