|
на дорогі подарунки, улесливо називали Людовіка XIV «королем-сонцем», світло якого затьмарювало все навколо. Людовік XIV заохочував марнотратство своїх придворних — королівський двір блищав від розкішних убрань і коштовностей.
Версаль. Символом могутності королівської влади у Франції став новий палац Людовіка XIV — Версаль. Гігантський палацовий комплекс був побудований за 18 км від Парижа. Король хотів убезпечити себе від частих проявів невдоволення жителів столиці. Будувався палац майже п'ятдесят років, і його вартість була більшою, аніж річний дохід невеликої європейської держави. На роботах працювали десятки тисяч робітників і солдатів. Сучасників вражало розкішне оздоблення кімнат. Але найбільше враження справляли парк і 1400 версальських фонтанів, що являли собою єдиний комплекс.
Одержуючи дохід від королівської служби, французьке дворянство опинилося в повній залежності від абсолютної монархії.
3. Внутрішня політика. У 1665—1683 рр. внутрішньою політикою держави керував генеральний контролер фінансів королівства Жан Батист Кольбер. Чесний і талановитий чиновник, Кольбер піклувався про розвиток країни, запроваджував реформи, які мали покращити становище Франції. Податки, які сплачував третій стан, були чітко визначені й навіть зменшені. Держава заохочувала розвиток мануфактурного виробництва, допомагала буржуазії створювати нові підприємства. За Кольбера зросла кількість нових великих мануфактур: сукняних, килимових, скляних. Для захисту французької буржуазії проводилася політика протекціонізму — увезення іноземних товарів у Францію обкладалося великим митом, а вивезення французьких товарів заохочувалося. Така політика захищала французькі мануфактури від конкуренції і збільшувала доходи держави. Генеральний контролер фінансів сприяв розвитку торгівлі в країні: скасував численні внутрішні митниці, за його наказом були побудовані нові зручні дороги. Кольбер заохочував і розвиток зовнішньої торгівлі,
|
|
|
