|
«освіченого монарха». Погляди Вольтера знайшли підтримку в багатьох коронованих осіб Європи.
Інакше уявляв майбутнє суспільства Жан-Жак Руссо (1712— 1778), виходець із родини швейцарських ремісників. Поет, письменник, художник і філософ стверджував, що всі лиха людей викликані нерівністю й несправедливою державною владою. Найбільш рішуче Руссо виступав проти великої приватної власності, вважаючи, що тільки суспільство із дрібних власників може бути справедливим. Не вірив просвітитель у здатність монархічної влади принести благо всім людям. Народ, за словами філософа, може скинути деспота-монарха й здобути волю. Ідеалом Руссо була держава, де вся влада належить народу й органам управління, що обираються. При цьому вчений вважав, що інтереси однієї людини мають бути підпорядковані інтересам усього суспільства. Виступаючи проти церкви, Руссо, як і більшість просвітителів, переконував у необхідності збереження релігії як способу стримувати негативні риси людей.
Своєрідними були погляди Руссо на науковий прогрес, який для більшості просвітителів був основою добробуту держави. Руссо вважав прогрес винуватцем погіршення моралі й посилення нерівності. Наукові відкриття, на його думку, призводили до руйнування патріархального суспільства, у якому існувала загальна рівність. Тому виховувати дітей необхідно на природі, подалі від суспільства, щоб їх не зіпсували досягнення прогресу.
Ідеї Руссо знайшли прихильників серед радикальної молоді й стали програмою для багатьох майбутніх революціонерів.
«Великі просвітителі» відіграли вирішальну роль у поширенні ідей Просвітництва в Європі.
Народження «Енциклопедії». Розвиток науки вимагав систематизації й об'єднання багатьох нових знань, полегшення доступу до цих знань звичайних людей. Багато просвітителів взяли участь у виданні колективної праці — «Енциклопедії наук, мистецтв і ремесел», у якій були зібрані відомості про всі досягнення людства. Керував виданням «Енциклопедії» французький учений Дені Дідро (1713—1784). В умовах постійних переслідувань Дідро й інші автори, яких заведено називати енциклопедистами, більше двадцяти років видавали «Енциклопедію». Передові думки й новітні наукові відкриття, про які писали енциклопедисти, лякали католицьку церкву. Видання було заборонене, але продовжувало виходити таємно. Поява «Енциклопедії» сприяла поширенню наукових знань та ідей Просвітництва серед широких верств населення Європи.
|
|