|
4. Просвітництво й абсолютизм. Популярність ідей Просвітництва була великою не тільки серед учених і просто мислячих людей Європи. Багато європейських монархів ще замолоду зазнали впливу поглядів Вольтера і Монтеск'є та, прийшовши до влади, прагнули перебудови своєї країни. Вони розуміли, що існуючі порядки вже не забезпечують розвиток держави, і були готові провести реформи в дусі Просвітництва. До реформ монархів підштовхували й зростаюче невдоволення буржуазії, постійні селянські заворушення. Правителям не хотілося розділити долю Карла І Стюарта, якому за рішенням парламенту відрубали голову. Ідеї просвітителів видавалися монархам вдалим засобом для покращення ситуації в державі. «Освічені монархи» XVIII ст., які правили у Франції, Іспанії, Пруссії, Австрії, Росії, італійських державах і німецьких князівствах, відкрито проголошували своєю метою реформи в дусі ідей просвітителів. Вони листувалися з відомими мислителями, зустрічалися з ученими й філософами.
У багатьох державах був послаблений вплив католицької церкви, заборонена діяльність ордену єзуїтів. Запроваджувалася загальна початкова освіта, відкривалися університети, академії наук, музеї та бібліотеки. «Освічені правителі» опікувалися розвитком торгівлі й мануфактурного виробництва, зменшували селянські повинності, а Йосиф II Габсбург узагалі скасував в Австрії кріпосне право. Були реформовані судова система й система оподатковування, змінювався й упорядковувався державний устрій.
Але монархи епохи «освіченого абсолютизму» не збиралися виконувати рекомендацій просвітителів про передачу влади народу та обмеження прав монарха. Реформи мали служити лише зміцненню абсолютної влади правителя.
Російська імператриця Катерина II так висловлювалася про особисте спілкування з великим французьким енциклопедистом Дідро: «...його думка була більш цікавою для мене, аніж корисною. Якби я послухалася його порад, я перевернула б усю імперію догори дном; законодавство, адміністрацію, політику, фінанси — усе це довелося б поламати й замінити теоретичними мріями».
«Освічений абсолютизм» — політика абсолютних монархів XVIII ст., побудована на використанні частини ідей просвітителів.
|
|