|
|
3. Створення Прусського королівства. Вестфальский мир, яким закінчилася Тридцятилітня війна, закріпив роздробленість німецьких земель. Багато німецьких князівств були в руїнах, кількість населення відчутно зменшилась. Але, незважаючи на значні втрати у війні, поступово почав посилюватися Бранденбурґ, східнонімецька протестантська держава. Бранденбурзькому «великому курфюрсту» Фрідріху Вільгельму І (1640—1688) вдалося завдяки Вестфальському миру збільшити свої володіння й здобути вихід до Балтійського моря. Протягом XVII ст. до Бранденбурґа було приєднане герцогство Пруссія.
Фрідріх Вільгельм І зміцнив свою владу, зробивши її майже необмеженою. Успіх його політики можна пояснити тим, що в Бранденбурзі не було великих феодалів, які могли обмежити владу правителя. Опорою центральної влади було дрібне дворянство, на землях якого працювали залежні селяни. Дворяни, яких у Пруссії називали юнкерами, постійно збільшували панщину, а вирощене селянами зерно з великим прибутком продавали в Західну Європу. Поступово залежність селян зростала, і в середині XVII ст. на вимогу юнкерів у державі було введено кріпосне право. У відповідь дворяни повністю підтримали посилення влади курфюрста.
Фрідріх Вільгельм І приділяв велику увагу розвитку ремесла й мануфактурного виробництва. Через те що кріпосне право заважало селянам йти працювати на мануфактури, курфюрст закликав протестантів з усієї Європи, особливо із Франції, переселятися до Бранденбурґа.
|
|
