|
Ігнатій Лойола й «Товариство куса»
Наприкінці Середньовіччя в сім'ї зубожілого іспанського роду, який давно втратив графський титул, у родовому замку Лойола народилася тринадцята дитина — Ігнатій Лопес де Рекальде (1491—1556). Незаможні батьки віддали його на виховання відставному королівському скарбникові, який влаштував Ігнатія пажем у почет іспанського короля Фердінанда III. Тут він одержав справжнє рицарське виховання й мріяв про славу непереможного воїна.
У роки чергової франко-іспанської війни Лопеса призначили комендантом фортеці Памплона. У 1521 р. Лопес зі жменькою солдатів безстрашно відбивав натиск переважаючих сил супротивника й був важко поранений у ноги. Під час тривалого лікування, залишаючись практично нерухомим, він читав релігійну літературу й відчував духовне оновлення. У цей час Ігнатій Лопес прийняв ім'я Лойола й написав книгу «Духовні вправи», над якою продовжував працювати все життя.
Із перших вуст. «Необхідно, щоб віра в Бога була настільки великою, щоб людина, не вагаючись, вирушила в море на дошці, якщо в неї немає корабля! Якщо церква стверджує, що те, що нам здається білим, є чорне — ми повинні негайно визнати це!» (Із книги І. Лойоли «Духовні вправи»)
Поширення лютеранства в Німеччині й за її межами стривожило багатьох людей, відданих католицькій церкві. Одним із них був покалічений іспанський ідальго Ігнатій Лойола. Він вирішив віддати всі свої сили й талант служінню Господу. Лойола вів аскетичний спосіб життя, багато подорожував. У 1523 р. він здійснив паломництво до Святої Землі й намагався навернути до «щирої віри» місцевих мусульман. Із Єрусалима Лойола повернувся в Європу, щоб поглибити свої знання в Слові Божому.
У 33 роки Лойола серйозно взявся за вивчення теології. Спочатку навчався в Барселоні, потім в університетах Саламанки й Парижа. Скрізь він
|
|
|