|
Домінуючі позиції в духовному, політичному й економічному житті західноєвропейського суспільства посідала католицька церква. Римські папи за будь-яких обставин намагалися зберегти середньовічні порядки.
Однак Новий час вимагав нової церкви, яка мала забезпечити ідеологічну підтримку капіталістичного суспільства, що зароджувалося. У першій половині XVI ст. відбулися події, які підірвали основи християнського світу. У Європі XVI—XVII ст. розгорнувся широкий суспільний рух, спрямований проти католицької церкви,— Реформація (reformatio — латин, «перетворення», «виправлення»). Реформація передбачала перегляд основних догматів католицької церкви. Це привело до виникнення нового напрямку християнства — протестантизму.
Учені виділяють три основні напрямки Реформації. Справу Реформації в Європі розпочав німецький монах Мартін Лютер. Його вчення відповідало інтересам німецьких князів та інших світських властей, які прагнули закріпити свій політичний вплив за рахунок захоплення церковних володінь та обмежити могутність Папи Римського. Вимоги буржуазії, що зароджувалася (бюргерський напрямок), відстоював у своїх ученнях Жан Кальвін. У народній течії Реформації на перший план висувалися гасла на захист пригнобленого народу та рівність (Томас Мюнцер).
Під ідейними гаслами Реформації проходили Селянська війна в Німеччині (1524— 1525), національно-визвольний рух XVI ст. в Нідерландах, Англійська революція 1640 р.
Реформаційний рух привів до рішучих політичних потрясінь у житті Європи, докорінно змінив повсякденне й духовне життя значної частини населення континенту.
|
|
