|
2. Шлюб і родина. У Новий час законним уважався шлюб, укладений у церкві, де його письмово реєстрували. Тут же хрестили й реєстрували дітей. Тільки зареєстровані в церкві діти вважалися законно народженими. У цей час діяла найсуворіша заборона розлучень. Повторним шлюб був можливим тільки із благословення священика в разі смерті когось із подружжя. Тогочасне суспільство різко засуджувало будь-які форми подружньої зради.
Порівняно із Середньовіччям у ці часи значно збільшився вік вступу в шлюб — 23—26 років для дівчат і 28—29 для чоловіків. Зазвичай родини були багатодітними. У середньому виживало 5—6 дітей, а в деяких районах Європи й більше. Як правило, у сільських родинах дітей було більше, оскільки вони з 10—12 років залучалися до домашньої праці або роботи в полі. Робочі руки в селянському господарстві завжди цінувалися.
Жінка несла на своїх плечах увесь тягар ведення домашнього господарства й виховання дітей. Вона перебувала в повній владі чоловіка. Безмовна покірність дружини чоловікові вважалася необхідною умовою подружнього щастя. Автор трактату про сімейне життя радить жінці, скривдженій чоловіком: «Не ремствуй на долю; піди до себе, поплач, поскаржся Богу».
Джерела не зберегли імен жінок — членів парламенту або міського управління, ми не знайдемо жінок і серед студентів європейських університетів. Значний вплив на державне й громадське життя здійснювали тільки жінки з аристократичних і королівських родів. Наприклад, Ізабелла Кастильська (1469— 1504) домоглася об'єднання Іспанії та завершення Реконкісти, завдяки її підтримці відбулася експедиція Колумба. У роки правління Єлизавети І (1558—1603), яка знала вісім мов, в Англії настав розквіт культури й науки, країна перетворилася на провідну державу Нового часу.
|
|