| |
2. Католицька церква на рубежі XV—XVI ст. Наприкінці XV ст. не було сили, що могла б конкурувати з могутньою католицькою церквою. Римські папи були найбільшими землевласниками Європи. Церковні землі й промисли давали небачені доходи. Величезні кошти надходили з Німеччини та інших країн Європи від виплати десятин, торгівлі церковними посадами, за пошанування святих, різних ікон і мощів. На ЗО тис. жителів Кельна на початку XVI ст. припадало 19 храмів, 100 каплиць, 22 монастирі й 12 притулків для прочан. Особливо прибутковою справою стала торгівля «відпущенням гріхів» — індульгенціями. Наприклад, одному з німецьких курфюрстів належало 19 тис. церковних реліквій, він «викупив гріхи» на два мільйони років уперед.
У Німеччині католицька церква не зустрічала опору з боку світської влади й повною мірою користувалася політичною роздробленістю країни.
Спосіб життя римських пап мало відрізнявся від способу життя світських правителів. Вони передавали своїй рідні дохідні посади, безконтрольно розпоряджалися церковним майном, втручалися в політичне життя європейських держав. Слідом за папами багато єпископів і абатів безсоромно наживалися, використовуючи своє особливе положення в суспільстві. У той же час рівень життя й доходи парафіяльних священиків нічим не відрізнялися від доходів їхніх парафіян — простих городян і селян.
Негативні явища в житті церкви привели до падіння авторитету пап і духовного стану в цілому. Нескінченні церковні побори зачіпали матеріальні інтереси всіх соціальних груп. Усе голосніше лунали вимоги обмежити вплив церкви лише турботою про духовне життя парафіян. Монархи прагнули захистити свою владу від папських зазіхань. Установлення дешевої церкви було важливою вимогою дворянства, рицарства, що слабшало, буржуазії, яка зароджувалася, й селянства.
Наприкінці XV — на початку XVI ст. католицька церква опинилася на межі глибокої кризи, що охопила всі сфери релігійного життя.
3. Німецький гуманізм. Як і інші діячі епохи Відродження, німецькі гуманісти бачили в людині найвеличніше зі створінь Бога, вірили в силу, розум і здібності людей.
Найважливішою особливістю німецького гуманізму стала боротьба за відродження єдиної Німеччини й критика вад католицької церкви.
Гуманісти спрямували свій талант на боротьбу із засиллям католицької церкви в країні. Лідером гуманістичного руху став виходець із Голландії Еразм Роттердамський (1469—1536) — один із найосвіченіших людей Європи свого часу. Це була глибоко віруюча людина. Еразм захищав ідеали й
|
|