|
яких різко засудив торгівлю «спокутою гріхів». Він хотів виправити й зміцнити Всесвітню церкву й тому критикував продаж індульгенцій, хотів нагадати про євангельські ідеали бідності й рівності серед християн. Це був перший, ще несміливий крок на шляху боротьби з вадами католицької церкви.
«Тези» досить швидко поширилися по всій Німеччині й мали ефект бомби, що розірвалася. Десятки тисяч людей підтримали ідеї ченця з Віттенберґа. Спираючись на підтримку деяких німецьких князів, рицарства й бюргерів, Лютер із кожним роком усе рішучіше боровся за реформування католицької церкви.
Поступово формуються основні ідеї вчення Лютера, головне місце в якому посідав догмат про «виправдання вірою». Євангелія вчать, говорив Лютер, що віра є «несказанною добротою й милістю Господа». Ставлення до Бога — це внутрішній стан віруючого, й божественну благодать він одержує не завдяки «добрим справам» на користь церкви, а через глибоку особисту віру. Спасіння віруючому дарує сам Господь. Таким чином, Лютер заперечував роль церкви як посередника між Богом і людиною.
Лютер стверджував, що єдине джерело віри міститься у Святому письмі. Тому складене людьми Святе передання (постанови церковних соборів, твори «отців церкви», папські булли) не може бути непогрішимою істиною. Дотримуючись тексту Євангелія, реформатор заперечував чернецтво, поклоніння святим, шанування ікон, пости, численні церковні свята. Лютер вважав, що серед семи християнських таїнств у Євангелії згадуються тільки два — хрещення й причастя, які однаково доступні кожному християнину.
Євангелічні ідеї Лютера стали основою реформаційного руху в Європі й мали руйнівні наслідки для долі католицької церкви.
|
|
|
