|
Перші роки правління царя Михайла проходили в боротьбі із селянськими повстаннями та поляками. Урешті-решт повстання були придушені, а з поляками в 1618 р. було укладене перемир'я, за яким до Речі Посполитої відходив Смоленськ. У 1632 р. Московське царство знову почало війну з Річчю Посполитою, але Смоленськ відвоювати не змогло.
Внутрішнє життя в державі налагоджувалося, але ставало все більш очевидним відставання Московського царства від країн Західної Європи. У Росії знову посилилися залежність селян і самодержавна влада царя. Країна була вкрай розорена, багато сіл спорожніли, селяни бігли на окраїни, робочих рук не вистачало. Доходи бояр і особливо дворян скоротилися. Бояри, які мали багато залежних селян, ще могли витримати втрату частини працівників, але для дворян, у яких часто було лише одне село, зменшення кількості селян оберталося значною втратою. Саме дворяни наполягали на повному прикріпленні селян до землі, і царський уряд, що опирався на дворянство, йшов їм назустріч. Дворяни у відповідь підтримували сильну царську владу, зміцнюючи самодержавство.
Московському царству вдалося подолати наслідки «смутного часу», але відновлення держави проходило на основі феодальних порядків.
4. Царювання Олексія Михайловича. У 1645 р. після смерті Михайла Федоровича Романова царем став його син Олексій Михайлович. Хоча новому володарю Московської держави було лише 16 років, ніхто вже не заперечував його одноосібну владу. Боярство було ослаблене опричниною і Смутою, а дворянство цілком підтримувало царя. За Олексія був ліквідований останній пережиток станово-представницької монархії — Земський собор (останній був скликаний у 1653 р.). Остаточно сформувалася система бюрократичного управління державою — прикази. Був прийнятий новий кодекс законів — Соборне уложення 1649 р., за яким ще більше посилився вплив царя й дворянства.
|
|
