|
Соборне уложення фактично запроваджувало в державі кріпосне право для селян, які жили на поміщицьких землях. Але остаточне покріпачення селян негативно впливало на розвиток мануфактурного виробництва. На мануфактурах нікому було працювати й продавати товари, тому що кріпак не міг піти із землі, і в нього не було грошей, щоб купувати продукцію мануфактур. Тому в Московському царстві розвивалися в основному державні мануфактури, які працювали на забезпечення потреб царського двору й армії.
Покріпачення селян і зростання податків призвели до нових народних збурень. У столиці спалахнули «соляний» і «мідний» бунти, викликані зростанням цін на сіль і введенням мідних грошей замість срібних.
Мовою документа. Із розповіді іноземця про «соляний» бунт у Москві 1648 р.: «...його царська величність сам... вийшов до народу і, бачачи, що не можна вгамувати народ, став наполегливо просити дати йому не більше двох днів строку. Він хоче за цей час справедливо поміркувати й подарувати їм у всьому задоволення»
У 1670 р. на Дону спалахнуло повстання під проводом отамана донських козаків Степана Разіна. Повсталі взяли Царицин і Астрахань, підійшли до Симбірська. Разін розсилав заклики до населення підтримати повстання. Багато міст від Волги до Слобідської України виступили на підтримку Разіна. Почастішали заколоти й бунти в царських військах. Повстання охопило велику територію і перетворилося на селянську війну.
Але повсталі не змогли об'єднати всі свої сили в єдине військо. Багато селян, розгромивши садибу свого поміщика, відмовлялися йти з повсталими. Зрештою цареві вдалося зібрати сильну армію і розгромити військо Разіна під Симбірськом. У 1671 р. заможні донські козаки видали Разіна, й він був жорстоко страчений у Москві.
У зовнішній політиці Олексій Михайлович прагнув повернути захоплені поляками землі на заході и приєднати охоплені визвольною
|
|
|
