|
Після зречення Карла V Нідерланди стали частиною володінь фанатика й мракобіса Філіппа II, який установив тут репресивний режим. Посилилося свавілля королівських чиновників. За розпорядженням короля в країні додатково було створено 14 єпископств. Інквізиція почала цькування протестантів. Філіпп II збільшив податки, а також мито на іспанську вовну, що робило місцеві тканини дуже дорогими. Нідерландським купцям заборонили торгувати з іспанськими колоніями в Америці. Економіка Нідерландів опинилася на межі краху.
Колоніальна політика Філіппа II в Нідерландах набула нестерпних форм і викликала різке невдоволення всіх верств населення країни.
Патріотичні настрої переважали навіть серед нідерландських дворян, які до цього вірою і правдою служили іспанській короні. Лідерами дворянства, незадоволеного іспанським засиллям, були принц Вільгельм І Орокський, а також адмірал Горн і граф Егмонт. У квітні 1566 р. група дворян подала намісниці петицію з вимогами приборкати сваволю іспанських чиновників. Один із придворних із презирством назвав їх гезами — обшарпанцями. Здивувавши владу, нідерландські дворяни прийняли це прізвисько, щоб показати тяжке становище «шляхетного стану» в країні. Згодом гезами стали називати себе всі супротивники Іспанії в Нідерландах.
Повстання іконоборців 1566 р. у серпні 1566 р. в Нідерландах почалися заворушення, що охопили 12 із 17 провінцій. Повстання, очолюване консисторіями, було спрямовано проти католицької церкви — оплоту іспанської влади. Кальвіністи розгромили тисячі католицьких храмів і монастирів, вони руйнували вівтарі, кидали у вогонь ікони й статуї святих. Церковне майно знищували або роздавали бідноті. Владі вдалося досить швидко придушити стихійне й погано організоване повстання. Проте намісниця пішла на поступки місцевому дворянству й протестантам.
3. Національно-визвольна війна (1566—1609). У 1567 р. Філіпп II відправив війська під командуванням «залізного герцога» Альби з наказом «утихомирити» Нідерланди. У найкоротший час Альба встановив у країні військову диктатуру — необмежену одноосібну владу, що спирається на військову силу.
Герцог Альба. Іспанський полководець вважав, що жителі Нідерландів — це «недопалені єретики», які розуміють тільки сокиру ката, шибеницю, багаття інквізиції і кулі солдатів. У Брюсселі він заснував Раду у справах заколоту, яку в народі назвали «кривавою». За рішенням цього судилища на страту відправили тисячі людей, їхнє майно конфіскували. На пласі ката загинули граф Егмонт і адмірал Горн. Альба залив країну кров'ю і на якийсь час утихомирив бунт. Ховаючись від переслідувань, понад 100 тис. людей утекли з країни. Самовдоволений тиран наказав поставити собі пам'ятник.
|
|