|
була відповідь захисників Лейдена на ультиматум іспанців. Жителі Алкмара й Лейдена підірвали греблі й залили свої міста й околиці водою, щоб із допомогою морських гезів відбити натиск іспанців.
Мовою документа. «Ваша Величносте, можете бути впевнені, що жодна людина у світі не бажає більше мого йти шляхом милосердя, незважаючи на мою особливу ненависть до єретиків і зрадників. Але якщо я візьму Алкмар, я вирішив не залишити жодної істоти живою. Ніж буде встромлений у кожне горло. ...Можливо, приклад жорстокості змусить інші міста отямитися». (Із листа герцога Альби Філіппу II про облогу міста Алкмар у 1573 р.)
Війна проти повсталого народу вимагала від Іспанії величезних сил і коштів, яких в імперії, що слабшала, вже не було. Політика Альби зазнала повного краху, герцог був відкликаний до Іспанії. Новий намісник дон Хуан Австрійський (герой битви під Лепанто) пішов на поступки, але підступно порушив усі свої обіцянки. Війна спалахнула з новою силою.
4. Утворення Республіки Об'єднаних провінцій. У 1579 р. північні провінції Нідерландів уклали Утрехтську унію. Вона фактично проголошувала створення республіки на основі конфедерації у складі семи провінцій. Вільгельм Оранський очолив республіку. Філіпп II поспішив оголосити принца поза законом. У відповідь Генеральні штати оголосили короля скинутим. У 1584 р. іспанський агент-єзуїт убив принца Оранського. Однак загибель Вільгельма не змогла змінити хід війни за незалежність.
Після страшних поразок на суходолі й морі Іспанія пішла на підписання в 1609 р. перемир'я з Нідерландами. Таким чином, Республіка Об'єднаних провінцій була визнана Іспанією як незалежна держава. Південні провінції Нідерландів залишилися під владою Іспанії.
|
|
