| |
2. Мануфактура й капіталізм. Предмети повсякденного попиту й споживання — одяг, взуття, хатнє начиння, як і колись, виготовляли прості ремісники. Сільські ремісники були конкурентами міським цехам. Але в тих та інших у ранній Новий час з'явився дуже серйозний суперник — мануфактура.
Мануфактура (від латин, manu fació — «роблю рукою») — велике виробництво, засноване на ручній праці. На мануфактурах використовувалася праця найманих робітників. Процес виготовлення виробу ділили на окремі операції. Протягом робочого дня (12—16 годин) працівник виконував одну дуже просту операцію (наприклад, пришивав ґудзик або обрізав край книги). Тому на мануфактурах працювали жінки, підлітки й навіть діти. Продуктивність праці на мануфактурах у десятки разів перевищувала можливості ремісничих майстерень.
Мануфактура Плантена. В Антверпені (Нідерланди) в друкарні Плантена працювали 22 друкарські преси. Їх обслуговувало близько ста працівників. Тут використовували 66 шрифтів на 13 мовах. За рік друкарня випускала сотні тисяч екземплярів книг. У Європі виникли найбільші центри книговидання — Париж, Венеція, Базель, Ліон. Проводилися міжнародні книжкові ярмарки.
Мануфактури виникали перш за все в нових видах виробництва, наприклад, друкарстві, цукроварінні, склоробстві. Вони обслуговували інтереси монархів (суднобудування, військова справа, предмети розкоші). Мануфактури вимагали великих коштів. Необхідно було придбати землю, побудувати виробничі приміщення й склади, закупити устаткування, сировину, найняти робітників. Витрати окупалися, адже мануфактура давала значні доходи. Таким чином, витрачені гроші давали нові гроші — прибуток. Гроші, вкладені в яку-небудь справу, що дає прибуток, називаються капіталом. Таку організацію виробництва називають капіталістичною.
Особливо великі капітали зосереджувалися в банківській справі й заморській торгівлі. У XVI ст. починається розквіт банків, що з міняльних контор перетворилися на великі фінансові підприємства. Банки вкладали свої капітали в заморську торгівлю, мануфактури, освоєння колоній. Королі європейських держав були боржниками банкірів і тому захищали їхні інтереси.
|
|