|
|
Молода держава стала головним супротивником Османської імперії, яка прагнула розширити межі своїх володінь до Індії.
Нещадні війни між турками-сунітами й персами-шиїтами не виявили переможця, але значно послабили ці азіатські держави.
Нове посилення Сефевидської Персії відбулось за часів правління Аббаса І (1587— 1628), що ввійшов в історію Ірану під прізвиськом Мірза (Великий). Він зміцнив свою одноосібну владу й люто розправився з внутрішніми ворогами. Мірза переозброїв армію за європейським зразком. її головною силою стала артилерія і піхотинці, озброєні мушкетами й навчені англійськими інструкторами. Аббас Мірза сприяв розвитку іригаційного землеробства, торгівлі й ремесла. Успіхи в економіці дали змогу персам активно боротися з Османською Туреччиною за панування в Передній Азії, їм навіть удалося на якийсь час захопити Багдад.
Успіхи режиму Аббаса І виявилися короткочасними. На початку XVII ст. Сефевидська Персія зіткнулася із серйозними труднощами. Спорожніли караванні шляхи, адже після Великих географічних відкриттів східні товари в Європу стали надходити морем. Країну охопили повстання пригноблених народів (вірменів, грузинів, афганців), загострилися протиріччя між турками, що населяли країну, і персами. Аббас Мірза намагався вирішити всі проблеми за допомогою терору й масових страт своїх супротивників і нечесних чиновників. Смерть деспота не змінила ситуацію на краще. Туреччина, Росія і держава Великих Моголів в Індії відібрали в Персії найбагатші землі. На початку XVIII ст. афганські племена встановили в Персії свою владу.
4. Час «зупинки» — так турецькі історики називають кінець XVI—XVII ст. Чому ж Османська імперія «зупинилася» у своєму розвитку?
|
|
