|
«Блискуча Порта». За виконанням волі султана стежив великий візир. Він керував роботою дивана (кабінету міністрів), що розміщувався в будинку, прикрашеному високими воротами неперевершеної роботи. Французький посол назвав їх «La Sublime Porte», тобто «Блискуча Порта». Згодом у Європі так стали називати османський уряд. Державна служба давала велику владу, але будь-який службовець міг залишитися без голови за недбале виконання службових обов'язків. У Туреччині не було спадкоємного дворянства, й на службу відбирали найбільш здібних. Діяла добре налагоджена система контролю й доносів.
«Блискуча Порта» регулювала розвиток усіх галузей господарства імперії, своєчасне надходження податків, відносини з іноземними державами, роботу пошти тощо. Великий візир Ібрагім-паша на переговорах з австрійським послом упевнено заявляв, що тільки одна провінція імперії османів (Верхня Месопотамія) виробляє більше хліба, ніж усі німецькі князівства разом узяті.
Стабільний розвиток економіки забезпечив підйом і розквіт турецької культури. Потужний імпульс розвитку отримали астрономія, математика й усі науки, що обслуговували інтереси мореплавання.
У середині XVI ст. Османська імперія переживала період найвищого економічного розквіту й політичної могутності.
3. Туреччина чи Персія: боротьба за Передню Азію. Після розвалу держави непереможного Тимура серед дрібних князівств Середнього Сходу настав час міжусобиць. У 1502 р. молодий і талановитий шах Ісмаїл династії Сефевидів об'єднав під своєю владою великі території Азербайджану й Ірану.
|
|
|