|
Змінити касту було неможливо, тому становище людини в суспільстві фактично визначалося соціальним статусом її батьків. Кастова система, по суті, перетворювала людину на раба, підкоряючи її своїм законам і звичаям. Кожна каста мала свої правила поведінки, суд, органи самоврядування, ритуали, храми. Каста захищала своїх членів, але позбавляла людину індивідуальної волі.
Поза межами кастової системи були недоторканні. Становище цих людей, які виконували найбруднішу й найганебнішу роботу, було гіршим, ніж рабів.
Релігійні громади іноземців, що жили в Індії (християни, іудеї, сикхи), поступово перетворювалися на замкнені угруповання. Так з'являлися нові касти.
На території Індії було багато великих і малих держав, але вони не мали тісного зв'язку з народом. Індійська держава мала незначний вплив на окрему людину й населення в цілому. На 600 років значна частина Індії опинилася під владою сильних мусульманських держав, але індуси продовжували жити за законами своєї касти. За цей час лише 14 % населення (в основному серед нижчих каст) прийняли іслам.
4. Мусульманська цивілізація сформувалася в XI—XIII ст., увібравши в себе традиції і досягнення давніх народів Передньої Азії, арабської і тюрко-перської культури. Так само, як іудаїзм і християнство, іслам спирався на біблійну традицію єдинобожжя. В ісламі всі люди вважалися рівними від народження рабами Аллаха. Кожен мусульманин мав ставити інтереси «громади Аллаха» вище за власні інтереси.
|
|
