|
§ 24. Російська імперія за часів Катерини II
Варто пригадати!
Яку владу просвітителі вважали найкращою (§ 20)?
Що таке «освічений абсолютизм» (§ 20)?
На які прошарки населення спиралися абсолютні монархи (§ 20)?
1. Епоха палацових переворотів. Незадовго до смерті Петро І видав закон «Про наслідування престолу», за яким свого наступника обирав за власним бажанням діючий імператор. Однак Петро І не встиг назвати ім'я спадкоємця, тому після його смерті почалася боротьба за владу між наближеними царя. Вирішальну роль у цій боротьбі відіграла гвардія, розквартирована в Санкт-Петербурзі. Гвардійські полки набиралися з дворян і були єдиною організованою збройною силою в столиці, тому престол міг посісти тільки той, кого підтримувала гвардія. Від 1725 до 1762 р. в Російській імперії відбулося п'ять палацових переворотів, але сутність державного ладу не змінилася. Гвардія пильно стежила за тим, щоб монархи не порушували інтересів дворянства.
Із року в рік усе помітнішою ставала незавершеність перебудови Російської імперії. Промисловість розвивалася дуже повільно, праця кріпаків у сільському господарстві була малоефективною. Державна скарбниця порожніла. У зовнішній політиці була відсутня послідовність, військові успіхи часто не використовувалися в інтересах імперії.
У 1762 р. гвардія виступила проти імператора Петра III (1761 —1762). Гвардійський Ізмайловський полк, яким командував гетьман України Кирило Розумовський, заарештував імператора. Новою імператрицею гвардія проголосила дружину Петра III — Катерину II (1762—1796).
Німкеня на троні. Справжнє ім'я Катерини II — Софія Фредеріка Августа Анхальт-Цербстська. Походила майбутня імператриця зі збіднілого німецького князівського роду й нове ім'я одержала після шлюбу зі спадкоємцем російського престолу Петром III і переходу в православ'я. Спочатку доля Катерини складалася трагічно. Петро не любив дружину і байдуже ставився до неї. Єдиного сина Павла відібрала для виховання імператриця Єлизавета Петрівна. Але розумна й владна Катерина не дозволила себе зламати. Вона готувалася до управління імперією: вивчила російську мову, докладно знайомилась із життям у Росії, оточила себе розумними й рішучими фаворитами. Після смерті імператриці Єлизавети Петрівни в 1761 р. Петро III посідав трон менше року. Оточення Катерини уклало змову, яка була здійснена гвардією.
В умовах «палацових переворотів» радикальне продовження петровських реформ було неможливим.
2. «Золотий вік» Катерини. Імператриця Катерина II прагнула закінчити реформи Петра І і перетворити Росію на найсильнішу державу Європи. Вона мала намір управляти Росією в дусі популярного в Європі «освіченого абсолютизму».
|
|