|
регулювалося «Табеллю про ранги» 1722 р. — просування по службі тепер залежало не від знатного походження, а від особистих заслуг. Цар оточував себе прибічниками, не звертаючи уваги на їх звання та титули, національність та віросповідання. Тому серед найближчих радників Петра були і боярин Федір Головін, і син конюха Олександр Меншиков, і швейцарець Франц Лефорт. Адміністративні реформи впорядкували керівництво країною, фактично знищили різницю між боярством і дворянством, дозволили представникам різних станів брати участь в управлінні державою. Однак реформи ще більше підсилювали й владу самого царя, від прагнень якого тепер залежали всі важливі рішення в царстві.
Реформи Петра І привели до остаточного встановлення абсолютної монархії в Росії.
Одним розчерком пера Петро І вирішив і церковне питання. Свого часу його батько Олексій Михайлович, щоб засудити патріарха Никона, запросив владик православного світу з-за кордону, побоюючись відкрито конфліктувати із церквою. Петро І досить швидко ліквідував патріаршество в Росії, доручивши управління церквою Святішому Синоду, членів якого сам і призначав. Церква перетворилася на частину державного апарату. Так, коли виникла необхідність, цар віддав наказ переплавити церковні дзвони на гармати.
Досить широкими були заходи Петра в економіці. Побувавши в Європі й познайомившись із досягненнями капіталізму, Петро І усвідомив, що праця кріпаків економічно невигідна і кріпосне право гальмує розвиток країни. Але відібрати у дворян, які були опорою трону, безкоштовну робочу силу цар не міг і не хотів. Адже саме держава, а отже, і сам Петро І, була найбільшим поміщиком. Усі свої реформи цар будував на нещадній експлуатації простого народу. Значно виросли податки. Була введена «подушна подать» — податок із кожної особи, який сплачували навіть кріпаки.
Велику увагу цар приділяв розвитку мануфактурного виробництва, яке забезпечувало зростаючі потреби армії і флоту. Зростала кількість збройових, металургійних, гірничодобувних, ткацьких мануфактур. З'явилися перші металургійні підприємства на Уралі. Значна частина мануфактур створювалася державою, решта належала приватним особам. Більшість мануфактур збували свою продукцію не населенню, а державі. В умовах кріпосного права на мануфактурах не вистачало вільних робочих рук, і влада дозволила використовувати для роботи на заводах працю кріпаків.
|
|