|
2. «Вівці з'їли людей». Для середньовічного феодала-лорда основну цінність становили селяни, які обробляли панську землю, виплачували феодальну ренту й виконували повинності. Селяни — фрігольдери були вільними людьми, для яких умови користування панською землею не змінювалися. Але більшість селян були нопігольдерами. Вони користувалися землею на підставі договору (селянам видавалася його копія). Умови договору власник землі міг змінити за власним бажанням.
Попит на сукно спричинив дуже швидкий розвиток вівчарства й виробництва вовни. Тепер лорда цікавила земля, але вже без селян, оскільки на ній значно вигідніше було розводити овець і продавати вовну. Засліплені жадобою до наживи, англійські лорди стали відбирати в селян земельні наділи, огороджувати їх і перетворювати на пасовища. Найчастіше мирних хліборобів примусово зганяли із землі, яку обробляли ще їхні діди й прадіди. Уже в перші десятиліття XVI ст. череди овець деяких лордів налічували понад 20 тис. голів.
Мовою документа. «Ваші вівці, зазвичай такі лагідні, задоволені майже всім, тепер... стали такими ненажерливими і неприборканими, що поїдають навіть людей, розоряють і спустошують поля, будинки й міста...» (Із книги Томаса Мора «Утопія»)
Влада намагалася перешкоджати примусовому виселенню селян із землі, оскільки скорочення кількості вільних селян зменшувало надходження податків до скарбниці. Але всі королівські укази проти огороджувань так і залишилися на папері.
Огороджування призвели до масового розорення англійського селянства.
3. «Криваве законодавство». Унаслідок огороджувань в Англії різко зросла кількість жебраків і розбійників, які заповнили міста й великі дороги королівства. Вони становили певну загрозу для «громадського порядку». Захищаючи інтереси дворянства й буржуазії, королівська влада розпочала репресії проти знедолених людей. Королівські укази проти них назвали «Кривавим законодавством». В одному з них пропонувалося шмагати батогом бурлак доти, «поки спина не покриється кров'ю». Наступного разу бідоласі відрізали вухо. Якщо людину схоплювали й звинувачували в бродяжництві втретє, то на неї чекала страта. Уздовж англійських доріг стояли шибениці, на яких вішали по кілька людей відразу. Англійські хроніки повідомляють, що в першій половині XVI ст. стратили понад 70 тис. бурлак і жебраків.
Указ 1547 р. закликав «без зайвого жалю» таврувати бурлак і віддавати їх як робочу силу кожному, хто побажає взяти. Людям платили принизливі гроші, що тільки відстрочували голодну смерть.
|
|