|
Тому протестантські церкви були невеликими, зі скромним оздобленням. Купці й власники мануфактур замовляли живописцям неяскраві пейзажі й натюрморти. Протестантське мистецтво не повинне було відволікати від головного призначення людини — праці. Але потяг людей до прекрасного вимагав більше, аніж могли запропонувати протестантські архітектори й художники. Цим і скористалися католицькі правителі, які підтримали новий стиль. Він виник в Італії, швидко поширився в католицьких країнах, згодом з'явився в багатьох протестантських державах і православній Росії. Для стилю бароко в архітектурі характерні урочистість і розкіш, безліч дрібних деталей, які підкреслюють пишність будинку. Зразком архітектури бароко вважають собор Св. Петра в Римі, Зимовий палац у Санкт-Петербурзі, палац Цвінгер у Дрездені.
Стиль бароко підкреслював велич і непохитність державної влади та церкви.
У Франції в XVII ст. зароджується новий стиль — класицизм, заснований на наслідуванні зразків античної культури. В архітектурі класицизм характеризувався чіткістю й строгістю форм, логічністю планування будинків, невеликою кількістю дрібних деталей. Будинки класичного стилю повинні були демонструвати велич і могутність влади, непорушність існуючого порядку. Прикладом архітектури класицизму є комплекс Версаль у Франції, палац Сан-Сусі в Потсдамі тощо.
Саме у Франції виникає новий напрямок у мистецтві — рококо (фр. — раковина). На відміну від пишного бароко й строгого класицизму, рококо вражає вишуканістю дрібних деталей, плавністю форм та загальною легкістю. Споруд, побудованих у стилі рококо, небагато. Найбільшого поширення стиль набув у внутрішньому оздобленні будинків, виготовленні меблів і предметів побуту.
|
|
|
