| |
«Валленштейнова сарана». Валленштейн у найкоротший термін набрав 30-тисячне військо з найвідчайдушніших солдатів Європи. Армію оснастили зброєю, виробленою на мануфактурах, заснованих Валленштейном у своїх володіннях. Оплата найманців здійснювалася за рахунок нещадного пограбування захоплених територій. При цьому сам колишній протестант Валленштейн не зважав на різницю між католиками й протестантами. Його війська грабували всіх. «Війна годує війну», — говорив імперський головнокомандуючий.
Війська Валленштейна вдало воювали з протестантами, але сміливий полководець дратував католицьких князів, адже його армія робила імператора занадто самостійним. Тому імператор був змушений відправити Валленштейна у відставку. Але після відчутних поразок імперських військ від шведів Валленштейна знов призначили головнокомандуючим. Коли ж його наймана армія знов домоглася перемоги, Фердінанд II таємно наказав убити Валленштейна.
Значний внесок у реформування армії зробив шведський король Густав II Адольф. Він відмовився від створення тільки найманої армії і основою свого війська зробив вільних шведських селян. Незважаючи на те, що шведи воювали далеко від батьківщини, вони проявили себе мужніми й стійкими вояками.
Шведська система. Густав II Адольф змінив тактику ведення бою. Він замінив великі й важкокеровані піхотні полки більш дрібними підрозділами — батальйонами й підсилив піхоту легкою артилерією. Саме шведи першими в Європі почали постійно використовувати в бою лінійний ряд — війська шикувалися на полі бою в одну лінію. Король зменшив захисне озброєння кінноти і домігся того, що шведська кіннота пересувалася швидше за кавалерію супротивника.
Тривалі походи стерли відмінності між арміями. Усі, навіть шведи, грабували і своє, і чуже населення. Показово, що саме Прага, яка першою виступила проти католицьких сил, наприкінці Тридцятилітньої війни запекло боролася з наступаючими протестантськими шведськими військами. У деяких князівствах кількість населення зменшилася наполовину, у цілому в Німеччині — на ЗО %. Занепало багато центрів ремісничого й мануфактурного виробництва, землі часто не оброблялися, тому що не
|
|
