|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Поразка Швеції змусила Францію і Об'єднані провінції виступити проти Габсбурґів. Війна тривала на всій території німецьких князівств. Поступово французи домоглися успіху на заході, а шведи знову укріпили свої позиції на сході й півдні.
Із перших вуст. «Першого міністра французького короля кардинала Рішельє не бентежило, що католицька Франція повинна виступити проти Габсбурґів-католиків на підтримку протестантів. Державні інтереси були важливішими за релігійні погляди. Сам кардинал говорив: "Розбіжності в релігійних віруваннях можуть створювати розкол на тому світі, але не на цьому"».
Сили імперії і Католицької ліги були виснажені тривалою війною, під час якої у них постійно з'являлися нові супротивники. Війська Габсбурґів і католицьких князів усе частіше зазнавали поразок, і коли виникла погроза захоплення Відня, імператор Фердінанд III (1637—1657) погодився прийняти тяжкі умови мирного договору.
Тридцятилітня війна призвела до поразки Габсбурґів та їхніх союзників.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4. Армія та населення у Тридцятилітню війну. Війна мала великий вплив на розвиток військової справи. Імператор Фердінанд II бажав створити самостійну армію, без участі німецьких католицьких князів. Кращою армією в той час вважалася армія з найманців. Вона коштувала дуже дорого, а в імператора Фердінанда II таких грошей не було. На допомогу прийшов чеський дворянин Валленштейн. Він запропонував створити найману армію, яка не вимагатиме від імператора плати. Імператор погодився й призначив Валленштейна головнокомандуючим імперськими військами.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|