|
3. Хід війни. Перемога Габсбурґів налякала протестантські країни, особливо Данію, Англію й Об'єднані провінції (Голландія). Англійці й голландці надали данському королю великі кошти на ведення війни. У 1625 р. данці почали воєнні дії проти Габсбурґів і Католицької ліги. Але католицькі війська на чолі з новим імперським головнокомандуючим Альбрехтом Валленштейном завдали протестантам декілька поразок, і данський король був змушений підписати мир.
Чергова перемога католицьких сил підштовхнула до війни протестантську Швецію. За спиною шведів стояла католицька Франція, яку лякали успіхи австрійських Габсбурґів, союзників Іспанії, із якою французи ворогували. Кардинал Рішельє надав шведському королю Густаву ІІ Адольфу (1611 — 1632) значні кошти.
Шведська армія стрімко рушила проти військ католицьких держав і в 1631 р. завдала нищівної поразки імперським військам. Шведи окупували Баварію, увійшли в Чехію і взяли Прагу. Населення німецьких протестантських князівств активно підтримало шведського короля. У 1632 р. відбувся генеральний бій поблизу Лютцена між військами Густава II Адольфа та Валленштейна. У битві шведи здобули перемогу, Валленштейн відступив із поля бою, але Густав II Адольф загинув у бою. Шведські війська втратили сміливого й талановитого полководця, смерть шведського короля змінила ситуацію в Німеччині. Імперська армія і частини Католицької ліги розбили ослаблених шведів. Залишившись без союзників, протестантські князі пішли на встановлення миру з Габсбурґами.
|
|
|
