|
Однак у XVIII ст. стало зрозумілим, що абсолютні монархії починають відставати в розвитку від передових капіталістичних країн. Тому майже всі королі та імператори намагалися запровадити реформи. Так званий «освічений абсолютизм» існував в Австрії, Пруссії, Росії та деяких інших монархіях XVIII ст. Але невдача багатьох реформ дала змогу зрозуміти, що без відмови від абсолютизму радикальні перетворення в цих країнах неможливі.
3. Людина в Новий час. Нові часи значно вплинули на свідомість людства, у першу чергу на населення країн Європи. Найбільш важливі зміни відбулися в ставленні європейців до релігії. XVI століття починалося як епоха завзятої релігійної боротьби, спричиненої Реформацією. Майже два століття чи не головне місце в житті людей посідали питання релігії. Саме боротьба за «справжню» церкву викликала братовбивчі громадянські конфлікти, як у Франції, та кровопролитні релігійні війни в Німеччині, інших країнах Європи. Прапор релігійної боротьби міцно тримали в руках голландські та англійські революціонери. Саме релігійний конфлікт спричинив першу загальноєвропейську війну — Тридцятилітню. Але з часом релігійне питання починає відходити на другий план. XVIII століття стає ерою Просвітництва, коли сліпу віру поступово витісняють наука та розум, а релігія залишає політику. Ще наприкінці XVII ст. один із міністрів Людовіка XIV говорив: «Я вам нічого не повідомляю про проект священної війни. Ви знаєте, що вона перестала бути модною з часів Людовіка Святого (XIIIст.)».
Становище церкви залежало від розвитку науки, яка в Новий час уже не була «служницею богослов'я». Наукові відкриття, які були зроблені великими вченими М. Коперником, Дж. Бруно, Г. Галілеєм, І. Ньютоном, пояснювали будову навколишнього світу набагато чіткіше, аніж застарілі релігійні уявлення.
|
|
