|
Із перших вуст. «Через байдужність государів кожна секта фанатично віддана своїй вірі, а переслідування тих, хто шанує Бога на свій власний лад пролиття їхньої крові й наруга їхньої честі стало символом правовірності». (Абу-л Фазл, міністр та близький друг Акбара)
Тому молодий падишах провів серйозні реформи, які сприяли зміцненню централізованої держави. Акбар розумів: щоб домогтися міцного внутрішнього миру й розквіту, йому необхідно об'єднати все населення величезної країни навколо власного трону. Головним перетворенням Акбара стала релігійна реформа. Падишах офіційно визнав усі релігії рівно істинними, що однаково ведуть до пізнання Бога.
«Люди називають Бога різними іменами та вшановують його по-різному. Але єдиний для всіх Господь передав владу правителеві заради загального благоденства» — так Акбар розумів сутність Бога.
У 1564 р. Акбар скасував податок на індусів-прочан, а потім і джизію — подать, яку в той час стягували з іновірців у всіх мусульманських країнах. У державі Великих Моголів була проголошена повна свобода віросповідання.
Мовою документа, «із самого початку ми були налаштовані не брати до уваги відмінності між релігіями та вважати всі народи слугами Божими. Варто сказати, що благодаттю Господньою відзначені всі релігії, і необхідно докласти всіх зусиль, щоб досягти миру для всіх», (із листа Акбара перському шахові Аббасу)
За наказом Акбара перською мовою, зрозумілою будь-якому освіченому мусульманинові, були перекладені священні індійські тексти й художні твори, серед яких і видатні пам'ятки індійської літератури «Рамаяна» і «Махабхарата». У 1575 р. був побудований «Ібадат хан» — «Будинок молінь», де проходили мирні дискусії між мусульманами й індусами, єзуїтами й буддистами.
Мовою документа. «Усе єдине на погляд освітніх людей — іслам, неіслам. Адже лиш мертвим камінням є і Кааба, і храм. А фанатики вдень невпинно зі свічкою простують. По дорозі до Всевишнього вони каравани грабують...»
(Поет Абу-л Файзл, близький друг Акбара)
|
|
|