|
сили очолили рішучі командири-пуритани, одним із яких був дворянин Олівер Кромвель. Він почав створення армії «нового зразка». У парламентські загони стали набирати добровольців з усіх прошарків суспільства, не звертаючи уваги на походження. Тисячі пуритан стали під прапори армії парламенту.
Справжній пуританин. О. Кромвель був типовим представником «нового дворянства». У своєму маєтку він створив сучасне господарство, займався торгівлею. Як і багато «нових дворян», Кромвель був прихильником радикального пуританства й узяв активну участь у громадянській війні. В армії він командував кавалерійським полком, набраним із добровольців. Солдати Кромвеля демонстрували в боях неабияку стійкість і мужність, за що прихильники короля прозвали їх «залізнобокими».
У 1645 р. парламентська армія розгромила королівські війська в битві під Нейзбі. На початку бою кіннота Карла І прорвала оборону армії «нового зразка» і кинулася переслідувати тих, хто відступав. Але залишки армії парламенту не втекли, як робили раніше, а під командуванням О. Кромвеля перейшли в наступ і розгромили противника. Незабаром Карл І утік до Шотландії. Громадянська війна закінчилася, влада в державі повністю перейшла до рук парламенту.
«Зрівнювані». Великої популярності в Англії набули ідеї радикальних пуритан — левеллерів («зрівнювачів»). Лідер левеллерів Джон Лільберн вимагав рівності прав усіх жителів Англії, обвинувачував парламент у захисті інтересів тільки «нових дворян», багатих купців і власників мануфактур. Ідеї Лільберна набули поширення серед солдатів армії «нового зразка». Члени парламенту побоювалися посилення левеллерів і почали переговори з королем, якого викупили в шотландців. «Довгий парламент» сподівався, що король угамує народний рух.
Підтримка населення забезпечила парламенту перемогу над прибічниками короля.
4. Правління «Довгого парламенту». Уже під час громадянської війни «Довгий парламент» розпочав радикальні реформи. Були скасовані королівські монополії на торгівлю. Церковні й королівські землі були конфісковані й продані. В Англії було ліквідовано англіканську церкву й запроваджено пуританське богослужіння. У 1646 р. парламент виконав основну вимогу нових дворян — було скасовано верховну власність на всю землю короля, земля дворян стала їх особистою — приватною власністю. Однак парламент не пішов на поступки селянам і не скасував феодальні повинності, більшість городян не отримала права брати участь у виборах парламенту.
У 1648 р. Карл І спробував знову підняти на боротьбу своїх прихильників, але королівські загони були швидко розбиті.
|
|