|
У XVII ст. на заході Європи стрімко розвивалися нові капіталістичні відносини — зростала кількість мануфактур, значно поширилася торгівля, навіть у селі праця залежних селян поступово замінювалася працею найманих робітників. Аграрна феодальна цивілізація, яка базувалася виключно на сільському господарстві, уже не могла задовольнити потреби держави та населення. Але подальшому розвитку капіталізму заважали численні пережитки феодалізму — як економічні, так і політичні. Необмежена влада монарха, привілейоване становище дворянства та духівництва, усевладдя ремісничих цехів у містах — усе це стримувало поширення капіталістичних відносин.
Англія та Франція надали приклад різних шляхів розв'язання протиріччя між новим та старим в економіці та політиці. В Англії, де королівська влада традиційно залежала від парламенту, намагання королів посилити свій вплив привело до повстання, яке закінчилося поразкою монарха. Саме в Англії, незважаючи на внутрішні війни, починається стрімкий економічний розвиток та остаточно зникає аграрна цивілізація. Буржуазія, звільнена від деспотичної королівської влади, проводить модернізацію мануфактурного виробництва.
У Франції, навпаки, королі швидко припинили внутрішні конфлікти та спромоглися досягти абсолютної влади. На відміну від Англії, у Франції розвиток країни залежав від реформ, які проводили королі та їх міністри. Спочатку королівські перетворення полегшували розвиток промисловості та торгівлі, створювали умови для поширення науки та мистецтва. Але згодом необмежена влада короля починає гальмувати розвиток держави.
У XVII ст. на заході Європи поглиблюється криза аграрної цивілізації та прискорюється розвиток капіталістичних відносин.
|
|
