|
|
Акбар запросив до Індії католицьких священиків-місіонерів, яких очікувала тепла зустріч і багате частування. Акбар вів довгу й цікаву бесіду з місіонерами-єзуїтами, із вдячністю прийняв у дарунок Біблію. У свою чергу, католикам була дарована повна свобода проповіді, їх запрошували на диспути до «Будинку молінь». Падишах визнав Христа як великого мученика та вчителя, але відмовився бачити в християнстві єдино правильну релігію. При цьому він носив священний індуський знак, що належав варні брахманів, і, звичайно ж, виконував основні приписи ісламу.
Релігійна реформа Акбара дивувала його сучасників, особливо європейців. Досить пригадати, що в цей час Франція потерпала від релігійних війн, в Іспанії люто переслідували євреїв і мусульман, по всій Європі спалахували вогнища інквізиції. А в далекій Індії могутній падишах стверджував: «Істина одна, тільки мудрі йдуть до неї різними шляхами».
Як істинно мудрий і впевнений у своїй силі правитель падишах Акбар оточив себе дуже талановитими й відданими помічниками, серед яких були перси, араби, турки, афганці, узбеки, представники різних релігій Індії.
Акбар дуже полюбляв поезію, музику, мініатюрний живопис. Він був покровителем художників, поетів, скульпторів, архітекторів. Сам Акбар був, безумовно, одним із розумніших людей свого часу, мав феноменальну пам'ять, але так і не навчився грамоти. Тому листи Акбара записував його міністр і вірний друг Абу-л Фазл.
Акбар був дуже допитливою людиною та любив життя у всіх його проявах. Як істинний східний деспот, він утримував величезний гарем, у якому було понад 600 дружин і наложниць. Як і багато правителів свого часу, Акбар полюбляв полювання. Замість гончих собак падишах використовував швидких гепардів. Неодноразово Акбар вступав у єдиноборство з тиграми-людожерами. Він із задоволенням грав у шашки, шахи, карти, кості. Полюбляв рухливі ігри — хокей на траві й кінне поло.
|
|