|
|
Падишах-реформатор
Падишах Хумаюн (1530—1540) був сином Бабура — засновника держави Великих Моголів. Йому не вдалося зберегти завоювання батька. Через десять років свого правління Хумаюн утік до Ірану. Тут у вигнанні в нього народився син Джелал-ад-Дін, який увійшов в історію Сходу під ім'ям Акбар, що означає «Великий».
Тільки в 1555 р. влада Моголів в Індії була відновлена, а наступного року падишахом держави був проголошений Джелал-ад-Дін Акбар (1556—1605). На престол Акбара привів талановитий полководець і поет туркмен Байрам Хан. Він став регентом малолітнього падишаха й дійсним правителем держави.
У 1560 р. 18-річний Акбар усунув від влади Байрам Хана й відправив його в хадж (паломництво до Мекки). Із цієї далекої подорожі старий воїн не повернувся. Від цього часу розпочинається епоха Акбара, яку заслужено вважають одним із найвидатніших періодів у багатовіковій історії Індії.
Акбар був рішучим полководцем і жорстоким завойовником. Моголам скорилися найбагатші країни Індії: Раджастан, Гуджарат, Бенгалія, Кашмір, Виджаянагар. Індійські раджі й мусульманські султани визнали себе васалами Акбара. Вони сплачували йому данину й підставляли війська під прапори падишаха Моголів. Завоювання Акбара тривали всі 50 років його правління. Він у багато разів збільшив володіння батька. Імперія Моголів простяглася від Амудар'ї на півночі до Декана на півдні.
Однак становище в індійському суспільстві було дуже непростим. Багатонаціональна й різномовна країна страждала від гострих релігійних протиріч між шиїтами й сунітами, мусульманами й індусами. Тривали зіткнення між кастами, а також різними племенами й народами.
|
|