|
зможете переконатися, що це не помилка. Порівняно із Середньовіччям XVI ст. було справжнім початком Нового часу. В епоху Середньовіччя розвиток країн Європи був таким повільним, що здавалося, що оточуючий світ зовсім не змінюється. Від кінця XV ст. почалися нечувані та часом несподівані зміни майже в усіх сферах життя. Саме в цю добу були закладені підвалини сучасного суспільства, зроблені найважливіші наукові відкриття, значно змінилося становище християнської церкви. Середньовічне рицарство почало поступатися місцем купцям та городянам. Західноєвропейські держави тісніше стикаються з народами Америки та Африки, із великими цивілізаціями Сходу.
Але не слід вважати, що перетворення Нового часу з'явилися самі по собі, без жодного зв'язку з минулим. Підвалини цих процесів були закладені ще в середні віки, коли виникли політичні, соціальні та економічні передумови змін нових часів.
Історія Нового часу охоплює понад чотири століття — від кінця XV до початку XX ст. У 8 класі ми вивчатимемо тільки перший період — ранній Новий час, який закінчується другою половиною XVIII ст. Саме в ці три століття у Європі відбулися радикальні зміни в суспільному та культурному житті.
Ранній Новий час охоплює період від кінця XV до другої половини XVIII ст.
Порівняно із Середньовіччям у Новий час значно зросла кількість писемних джерел. Розвиток книгодрукування привів до небаченого поширення друкованої книги, до появи газет та журналів. Церква та світська влада вже не мали змоги повністю контролювати видання книжок, тому до нашого часу збереглися різні, іноді протилежні погляди тогочасних європейців. Це дає змогу більш повно уявити картини життя XVI—XVIII ст.
3. Світ у Новий час. У Новий час світ став значно більшим — під час географічних відкриттів європейці зіткнулися з досі невідомими народами та почали освоювати нові континенти. Технічні переваги жителів Європи призвели до захоплення земель Америки, Африки, Азії та Австралії. З'явилися перші європейські колоніальні імперії, у володіннях яких справді ніколи не заходило сонце. Відносини між європейськими країнами та великими державами Сходу були дещо складнішими. Спочатку Османська імперія стрімко насувалася на Європу, але згодом європейські країни не тільки зупинили наступ Туреччини, але й самі почали проникати на Схід.
У Європі в більшості держав закінчився процес централізації і знову посилилася боротьба за владу на континенті. На політичну арену вийшли нові країни, які в епоху Середньовіччя не мали великого впливу на події. На Балканському півострові та узбережжі Чорного моря закріпилася Османська імперія. У
|
|